<< Главная страница

Чари ночI



Категории Олександр Олесь ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал Смiються, плачуть солов'ï  I б'ють пiснями в груди: Цiлуй, цiлуй, цiлуй ïï, — Знов молодiсть не буде!   Ти не дивись, що буде там, Чи забуття, чи зрада: Весна iде назустрiч вам. Весна в сей час вам рада. На мент єдиний залиши  Свiй сум, думки i горе — I струмiнь власноï душi Улий в шумляче море.   Лови летючу мить життя! Чаруйсь, хмiлiй, впивайся  I серед мрiй i забуття В розкошах закохайся.   Поглянь, уся земля тремтить В палких обiймах ночi, Лист квiтцi рвiйно шелестить, Травi струмок воркоче.   Вiдбились зорi у водi, Летять до хмар тумани... Тут ллються пахощi густi. Там гнуться верби п'янi.   Як iскра ще в тобi горить I згаснути не велiла, — Гори! Життя — єдина мить, Для смертi ж — вiчнiсть цiла.   Чому ж стоïш без руху ти,  Коли ввесь свiт спiває? Налагодь струни золотi: Бенкет весна справляє.   I смiло йди пiд дзвiн чарок З вогнем, з пiснями в гостi На свято радiсне квiток. Кохання, снiв i млостi.   Загине все без вороття: Що вiзьме час, що люде. Погасне в серцi багаття,  I захолонуть груди.   I схочеш ти вернуть собi, Як Фауст, днi минулi... Та знай: над нас — боги скупi. Над нас — глухi й нечулi...   Смiються, плачуть солов'ï I б'ють пiснями в груди: Цiлуй, цiлуй, цiлуй ïï: Знов молодiсть не буде!   Коментар Чари ночi — фiлософська поезiя, в якiй поет закликає цiнувати кожну мить короткочасного життя. Треба подивитися на природу, чари весни, на солов'ïв — i кохати, мрiяти, вiддавати свою любов, тепло душi iншим, поки є час i можливiсть. Вiрш став прекрасним романсом, гiмном життю й любовi.   * * *  О слово рiдне! Орле скутий  Чужинцям кинуте на смiх!  Спiвочий грiм батькiв моïх, Дiтьми безпам'ятно забутий   О слово рiдне! Шум дерев!  Музика зiр блакитнооких. Шовковий спiв степiв широких, Днiпра мiж ними левiй рев...   О слово! будь мечем моïм! Нi, сонцем стань! вгорi спинися, Осяй мiй край i розлетися  Дощами судними над ним.   Коментар Проблему збереження рiдноï мови висвiтлювало багато украïнських письменникiв. О. Олесь назвав нашу мову орлом скутим, бо вона багата й могутня, але зв'язана постiйними утисками, заборонами, не збережена батьками й забута дiтьми. Поет прагне, щоб слово стало його мечем, але потiм виправляє себе — нi, краще сонцем, щоб осявати шлях народовi, спрямовувати його.

Метки З журбою радiсть обнялась..., ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ, УКРАÏНСЬКА ЛIТЕРАТУРА 10-х РОКIВ XX СТ., Стислий виклад твору, Скорочено, Уривки, УКРАÏНСЬКА ЛIТЕРАТУРА 10-х РОКIВ XX СТ, З журбою радiсть обнялась, УКРАÏНСЬКА ЛIТЕРАТУРА, 10-х РОКIВ, XX СТ, твiр, стислий, короткий, скорочено, уривки, основна, думка, переказ
Чари ночI


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация